Ігрова серія Silent Hill є однією з найвідоміших у жанрі жахів. Перша гра з’явилася для консолі PlayStation в далекому 1999 році. Це була епоха становлення тривимірних ігор, коли груба графіка з незграбними персонажами погано підходила для створення лячних візуальних образів, але незвичний сюжет і художній стиль допомогли розробникам створити щось особливе. Silent Hill 2 стала більш дорослою і психологічною грою, що зробило її культовою. Кожна наступна частина була новим етапом і експериментом для серії, залишивши свій слід у масовій культурі. Однак після Silent Hill 4 моторошна чарівність та шарм поступово розгубилися, і в якийсь момент конвеєр помер. Хідео Кодзіма намагався повернути франшизу в проєкті P.T., який був демоверсією та анонсом Silent Hills. Але через сперечання з правовласником Konami гра згинула в тумані ще до початку повноцінної розробки.
| | Silent Hill f |
|---|
| Розробник | NeoBards Entertainment |
| Видавець | Konami |
| Офіційний сайт | Konami.com |
| Дата виходу | 25 вересня 2025 року |
| Жанр | Survival Horror |
Відродження сталося, коли його ніхто не чекав. У 2023 році вийшов невиразний вебсеріал Silent Hill: Ascension, а в жовтні 2024 року з’явився чудовий ремейк Silent Hill 2, який не тільки передав дух оригіналу, а й уміло розширив гру. Тепер вийшла повноцінна нова гра з дивною назвою Silent Hill f від студії NeoBards Entertainment. Це щось нове для серії та всієї міфології Silent Hill. Раніше ігри були прив’язані до однойменного американського містечка або пов’язані з ним через якихось персонажів. Але Silent Hill f відправляє нас у японську провінцію 1960‑х років, де нам розповідають абсолютно самостійну історію.
Початок у грі незрозумілий і туманний. Нам показують тиху дівчину Шімізу Хінако старшого шкільного віку, яка зазнає труднощів у відносинах із батьками. Після одного з конфліктів із батьком вона вирішує прогулятися, щоб зустрітися з друзями.
Нам натякають на щось важливе, що трапилося до початку гри, але нічого не пояснюють. Ми бачимо лише сумну Хінако та друзів, які намагаються її підтримати та розвеселити. Але в якийсь момент безтурботне дитяче спілкування обривається. Щось вривається в містечко, вкриваючи його густим туманом, кров’яними наростами та червоними квітами. Це щось поглинає одну з подруг, а троє інших підлітків кидаються навтьоки.
Втікши від безформної сутності, Хінако опиняється сама в міському лабіринті однотипних будівель, що нависають над тісними вуличками. Ще щось ховається в густому сірому тумані, щось дивне і небезпечне. Дуже швидко ми стикаємося з істотами, які нагадують жіночих ляльок, зшитих зі шматків плоті. Неприродні пози, різкі рухи та гострий ніж у руці — ви можете впізнати в них знайомих «медсестер», але це інші істоти.
Спочатку бідна Хінако змушена тікати й ховатися, прислуховуючись до звуків за пеленою туману. Але в якийсь момент їй доводиться підняти обрубок металевої труби та вступити в бій. Комбінуючи різні удари, вона може дати відсіч будь-яким створінням, хоча не завжди це виправдано і розумно. Іноді простіше обійти ворога або втекти, адже переслідувач у якийсь момент втратить інтерес. Ось тільки ближче до фіналу такий трюк перестане працювати.
Вивчаючи туманне містечко, дівчинка знаходить своїх друзів і намагається розібратися в тому, що тут відбувається. Все це супроводжується дивними діалогами та спогадами про дитинство. Поступово проступає ситуація з любовним трикутником, дитячі образи та підліткові переживання. Принагідно містечко розкриває інші таємниці через записки, які ми знаходимо в будинках та різних місцях. Усе це повільно складається в єдину взаємопов’язану картину.
Паралельно розвивається історія в іншому світі. Періодично Хінако втрачає зв’язок з нашою реальністю та переноситься в містичний світ, що натхненний синтоїзмом та японською міфологією. Тут героїня слідує за таємничим священнослужителем у масці лисиці, розгадує загадки та б’ється з ще дивнішими істотами. Спочатку ця лінія подій виглядає вкрай відірвано від основного оповідання, але поступово приводить до розуміння, що за місцевим символізмом ховається ще один смисловий шар.
Гра постійно дає крихти інформації та відкриває щось нове, але вміло зберігає інтригу й таємницю за шарами символізму та натяками. Історія рухається вперед і постійно чимось дивує. Від дитячої безпосередності та душевного смутку ми рухаємося до жорстокості та моментів, коли доводиться фізично стирати минуле та старі зв’язки. Це особиста трагедія безпорадної дівчинки, яка не владна над своєю долею. І така історія влучно резонує з жахливо-гарною атмосферою, де туман підкреслює невизначеність і загубленість, а квіти стають символом кохання і смерті.
Холод невизначеності та постійне очікування небезпеки створюють тривожну атмосферу. Разом із героїнею ви постійно очікуєте на появу за пеленою чергового монстра. Часто Silent Hill f грає з цим очікуванням — ось лежать трупи монстрів, ось стоять «манекени» — і всі вони не реагують на Хінако та її удари. Але варто розслабитися, як у якийсь момент одне з тіл підійметься та нападе.
Гра обходиться без банальних скримерів, хоча раптові зустрічі з монстрами трапляються часто. Основний страх у постійній напрузі. Також гра лякає тим, як вона розбиває сприйняття нормального і ненормального. На якомусь етапі моторошні монстри в тумані починають здаватися чимось звичним, а все, що пов’язано з людьми, має більш дивний вигляд. Тут не зрозуміло, чого очікувати від інших людей, і чого очікувати від самої Хінако, яка поступово трансформується в щось інше.
Ми спостерігаємо, як перелякана дівчинка перетворюється на клубок люті в порваній закривавленій сукні. Це переродження у всіх сенсах, включно з фізичною оболонкою. І показано воно буде так криваво, жорстоко і шалено, що викликає острах. Окремі сцени в грі дуже жорсткі та перевищують усі очікування навіть від такої дивної історії.
Гра багато в чому перевершує очікування, адже початок не викликає великих надій. Вступ дає відчуття порожнечі за нагнітанням інтриги, все виглядає безглуздо і дивно. А дослідження вузьких провулків з не дуже цікавими битвами теж не додає інтересу.
Але що більше занурюєшся у світ гри, то сильніше вона утримує своїми мацаками, набуваючи смислову глибину, складність і захоплення від процесу. Згодом і всі ігрові механіки поступово складаються в єдиний добре налаштований механізм. А сюжет навколо підліткових страждань вибудовує таку заплутану картину, що в ній не розібратися за один раз. Перше проходження дає лише одну перспективу та один погляд на історію. Загалом у грі п’ять кінцівок, які відрізняються фінальними сценами, останньою битвою і невеликими нюансами в окремих сценах.
Сам ігровий процес побудований не тільки навколо битв, а й нерозривно пов’язаний із головоломками та пошуками ключів. Навіть слідуючи прямою дорогою за якимось персонажем, героїня все одно в якийсь момент зіткнеться із завданням пошуку ключа, амулета чи інших предметів, які потрібні для проходження. Наприклад, Хінако вивчає закриту школу, знаходить один ключ, щоб відкрити другий поверх, там шукає ключ від прибудови та так далі. Усе це супроводжується тим, що змінюється і сама школа, її огортають криваві нарости, а безпечні зони стають небезпечними.
Бойова система прив’язана до двох типів ударів і швидкого парирування. Потрібно передбачати атаки монстрів, ухилятися і ловити момент для контратаки. У чомусь допомагає режим концентрації. Також потрібно стежити за витривалістю, адже часті удари швидко її витрачають, позбавляючи можливості ухилитися від випаду ворога. У цьому є щось від Souls-ігор, але прямі аналогії проводити все ж не варто. На великій площі бойова система працює добре, але всередині тісних приміщень страждає від купи проблем. Якщо вас затиснули в кут, то починаються проблеми з оглядом і камерою, а зброя при замаху може чіплятися за стіни. Битися в кімнатах незручно, але гра любить ставити героїню саме в такі ситуації.
Зброя в реальності туманного містечка швидко ламається, її потрібно періодично лагодити або міняти на нову. Але на середній складності це не створить труднощів. В іншій реальності зброя не зношується, але ворогів більше, і вони відроджуються. У якийсь момент тут взагалі піде акцент на екшен, бої будуть дуже лютими, та й героїня перестане бути простою дівчинкою.
Постійно потрібно збирати припаси, які необхідні для лікування і прокачування. Хінако можна посилити завдяки молитвам і амулетам омаморі. Але це потребує певної кількості монет, які ви отримуєте за підношення на вівтарі. А оскільки інвентар має обмежені розміри, то носити все з собою не вийде. І часто доводиться повертатися до вівтаря, щоб конвертувати лут у підношення.
Гра пропонує три рівні складності для боїв та три рівні для головоломок, що впливає на підказки та положення деяких предметів. Самі підказки подаються в алегоричній і розпливчастій формі. Іноді потрібно їх зіставляти з предметами або цифрами. Тож складність тут цілком на рівні старих ігор з їхніми мудрованими загадками.
Silent Hill f використовує рушій Unreal Engine 5, як і торішній ремейк Silent Hill 2, але за стилістикою і настроєм відчувається інакше. Це пов’язано з японським оточенням і з незвичним проявом потойбічного впливу, який поєднує нарости біомаси на будівлях із червоними квітами. Але туману часом забагато, і він частково заглушає цю дивну «красу».
Гра не дуже вимоглива за мірками ігор на цьому рушії. Відеокарта GeForce RTX 5070 дозволяє грати в 1440p при 60 fps навіть без апскейлинга, а з 4K вона здатна впоратися при ввімкненні якісного режиму DLSS. Користувачі відеокарт AMD Radeon можуть використовувати технологію FSR 3. Для слабких відеокарт краще вимкнути Lumen Epic у параметрах Indirect Lighting і Reflections — ви трохи втратите у фоновому затіненні, а у віддзеркаленнях взагалі не відчуєте різниці.
Звуковий супровід завжди відігравав важливу роль у Silent Hill. Головним композитором гри тут, як і раніше, був Акіра Ямаока, який майстерно грає на нервах у звуках скрипучого ембієнту і передає східний колорит у меланхолійних мелодіях. Але самі мелодії мені здалися занадто одноманітними.
Silent Hill f стала гідним ідейним продовженням легендарної серії. Спочатку гра здається невиразною і простуватою. Але що глибше занурюєшся в туманне японське містечко, тим сильніше не хочеться його залишати. Нам не просто демонструють сюрреалізм і моторошні образи заради моторошних образів, а намагаються розповісти психологічну драму і передати внутрішній жах через зовнішній кошмар. Творці нової гри вловили суть серії та відтворили її в новому сетингу та в новій історії. Це стосується й ігрового процесу, який поєднує битви із заплутаними хитрими головоломками. Іноді гра стомлює бігом лабіринтами з однотипних коридорів у пошуках ключів, але будьмо відверті, старі ігри страждали на те саме.
Silent Hill f вразить не кожного любителя жахів, динамічні Resident Evil з погляду геймплея працюють краще. Для когось Silent Hill f може здатися навіть трохи нудною і незрозумілою грою з категорії «японська дичина». Але старим фанатам серії нова гра безумовно сподобається.
